ВКЛИ́НЕННЯ (УКЛИ́НЕННЯ), я, с. Дія за знач. вклини́ти й вклини́тися. В результаті глибокого вклинення радянських військ на південь були перерізані найважливіші комунікації німецько-фашистської армії (Іст. УРСР, II, 1957, 567); * Образно. У Коцюбинського в планах творчих стояло на черзі — вклинення в тематику робітничого життя (Тич., III, 1957, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 697.