ВКО́ПУВАТИСЯ (УКО́ПУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВКОПА́ТИСЯ (УКОПА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. 1. Копаючи, розриваючи грунт, проникати в його середину, в глибину. Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся (Номис, 1864, № 14255).
2. перен., розм. Ставати нерухомо. Рудий Янек вискакує насеред камери і люто вкопується ногами в підлогу (Кол., На фронті.., 1959, 114); — Чого се ти попідвіконню вкопався, Прокопе? — загомонів хтось потиху (Вовчок, І, 1955, 123).
3. тільки недок. Пас. до вко́пувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 699.