ВКО́ЧУВАТИСЯ 1 (УКО́ЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВКОТИ́ТИСЯ (УКОТИ́ТИСЯ), вкочу́ся, вко́тишся, док. 1. Котячись, проникати в середину, у межі чого-небудь. Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вкотився (Ковінька, Кутя.., 1960, 27).
2. Те саме, що в’їжджа́ти 1; заїжджати. Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля (Коцюб., II, 1955, 224); З стриманою поважністю, плавко, наче і не торкаючись шинами землі, в алею вкотилося кілька машин (Рибак, Час.., 1960, 9); * Образно. То не сонце зійшло, а до покою Зефірина вкотилося широке, чисто виголене і розрадуване лице пана маршалка (Фр., II, 1950, 380).
ВКО́ЧУВАТИСЯ2 див. уко́чуватися 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 699.