ВКРА́ПЛЮВАТИ (УКРА́ПЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКРА́ПИТИ (УКРА́ПИТИ), плю, ниш, док., перех. Уводити, включати щось окремими частинками в масу чого-небудь. Малишко широко використовує діалог для розкриття душевного стану дійових осіб, вдало вкраплює в розповідь фольклорні елементи (Іст. укр. літ., II, 1956, 627); * У порівн. Каже хмарка: — А я бризну! Каже льон: — А я росту! Зацвіту — мов голубизну вкраплю в прозелень густу… (Тич., II, 1957, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 700.