ВКУ́ПОЧЦІ (УКУ́ПОЧЦІ), присл. Пестл. до вку́пці. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядемо вкупочці ми під калиною — І над панами я пан… (Пісні та романси.., II, 1956, 174); Їй Ярема розказував, Як жить вони будуть, Укупочці, як золото І долю добуде (Шевч., І, 1951, 95); Дай-но, думаю, візьмемо і собі хлопчика.. Діти бавитимуться, старшенький доглядатиме меншу, якось виростуть вкупочці (Логв., Давні рани, 1961, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 700.