ВЛА́СНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. власникові (в 2 знач.). Власницька психологія; // Пов’язаний з приватною власністю. Прогресивні сили радянського суспільства драматург [О. Корнійчук] показує завжди в їх переможній боротьбі проти.. того, що залишилось у свідомості людей від капіталістичного, власницького ладу (Іст. укр. літ., II, 1956, 555); "97" [п’єса М. Куліша] — це конкретна, високохудожня розповідь про смертельну боротьбу двох непримиренних світів — старого власницького і нового колективістського (Мист., 1, 1963, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 703.