ВЛІ́ЗЛИВИЙ (УЛІ́ЗЛИВИЙ), а, е. 1. Який любить скрізь влізти, настирливо скрізь лізе. Але була одна білоголова вівця, та така влізлива, що жодній сіянці не дарувала (Стеф., Вибр., 1945, 57); В недобудованій, на дві половини, хаті Тодоха вже сидів улізливий комірник Мирон Шавула, який завжди першим у селі дізнавався про родини й вмерлини, щастя і горе (Стельмах, Правда.., 1961, 266).
2. Уїдливий, набридливий. В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса, і знов почала вона мучитись і тривожитись (Фр., V, 1951, 395); Іван стоїть посеред кімнати.. Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (Круш., Буденний хліб.., 1960, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 705.