ВМІСТ (УМІ́СТ), у, ч. 1. Те, що є, міститься в чому-небудь. Коли сідав до стола, то цікавився вмістом чарок, стаканів і стопочок переважно (Сенч., Опов., 1959, 65).
2. Наявність якої-небудь речовини в складі чого-небудь. Внаслідок вмісту кофеїну, чай має тонізуючі властивості (Укр. страви, 1957, 284); // Кількість якоїсь речовини в складі чого-небудь. У твердих ярих пшениць вміст білків досягає 20% і більше (Колг. енц., І, 1956, 466); Зоотехнік артілі.. разом з обліковцем ферм веде систематичний облік удійності кожної корови і вмісту жиру в молоці (Колг. Укр., 4, 1958, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 707.