ВНА́ДЖУВАТИСЯ (УНА́ДЖУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВНА́ДИТИСЯ (УНА́ДИТИСЯ), джуся, дишся, док., куди. Призвичаюватися часто ходити, заходити, залітати і т. ін. куди-небудь. Весна означала тут.. війну з квочками, що унаджувалися з малими в город (Вільде, Сестри.., 1958, 11); — Внадився оце до моїх дочок якийсь ляшок, — ходить та й ходить, трохи не щодня (Н.-Лев., І, 1956, 122); — Колись до мого сусіди унадився пугач (Шиян, Гроза.., 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 708.