ВНОЧІ́ (УНОЧІ́), присл. Нічною порою, у нічний час. Бачить так, як та сова уночі (Номис, 1864, № 6841); Чому не спиш ти уночі, Моя голубко сизокрила? (Шевч., І, 1951, 386); Вночі хороший дощ ясний Послав нам щедру благостиню (Рильський, І, 1956, 324).
Ні вдень, ні вночі́ див. вдень.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 710.