ВНУ́ЧКА (ОНУ́ЧКА, рідко УНУ́ЧКА), и, ж. Зменш. до вну́ка. А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості (Шевч., І, 1951, 320); Навчається добре бабусина внучка. Погано лише, що росте білоручка (С. Ол., Вибр., 1959, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 710.