ВОВЦЮГА́Н, а, ч., зневажл. Те саме, що вовцю́га. — А щоб тобі добра не було, проклятий вовцюгане! (Укр.. казки, 1951, 29); Вовцюган клацає за кущем зубами (Донч., V, 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 712.