ВОДОГІ́Н, го́ну, ч. Те саме, що водопрові́д. Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця з високими спорудами водогонів (Смолич, I, 1958, 55); Дід Кирило відає ще й мотором, що нагнічує воду у водогін (Коз., Сальвія, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 719.