ВОДОНО́С, а, ч. Той, хто носить воду. Він пригадав собі, що вчора післав Мортка, щоби збирав по Дрогобичі всяку голоту,.. водоносів, сміттярів та глинарів (Фр., V, 1951, 426); Виливаючи в бачок воду, водонос, хоч як пильнував його наглядач, устигав кинути одне чи двоє слів (Збан., Єдина, 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 721.