ВО́ЛОК, а, ч. 1. Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях. Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (Укр.. присл.., 1955, 179); Пливе в човні рибалка й тягне свій убогий волок (Перв., Нова лірика, 1937, 208).
2. Мотузок, за допомогою якого перетягують копиці сіна або колоди з одного місця в друге.
3. У давнину — назва місця найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали від однієї до другої човни та вантажі. Обидва шляхи повинні були йти здебільшого ріками та озером, а місцями — каналами або волоками (Видатні вітч. географи.., 1954, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 729.