ВОЛЬТЕР’Я́НЕЦЬ, нця, ч. Послідовник Вольтера; у кінці XVIII — на початку XIX ст. — вільнодумна людина; вільнодумець. — Мене більше цікавить здорова бібліотека мого тата і діда вольтер’янця (Н.-Лев., І, 1956, 588); Суддя той Був новітній вольтер’янець (Л. Укр., IV, 1954, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 736.