ВОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., рідко. Зорати певну ділянку землі. Було в нас два воли; спряжуться з сусідом: нам трошки ворють, собі багато (Барв., Опов.., 1902, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 737.