ВОРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до воркота́ти 4. — Я так і знав, — воркнув жандарм. — Ну, війте, на вас лежить відповідь за них (Фр., II, 1950, 32); Вона здвигнула плечима та воркнула, немов до себе (Коб., І, 1956, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 738.