ВОРО́ЖЕ. Присл. до воро́жий 1. Індіанка мовчить, вороже дивиться на Дженні (Л. Укр., III, 1952, 54); Колишні наймити, бідняки вороже ставилися до нього, до хаджі,.. рід якого.. тримав у своєму кулаці аули (Донч., І, 1956, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 739.