ВОРОНЯ́ЧЧЯ, я, с., розм. Збірн. до во́рон1 1 і воро́на 1. Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Мал., З книги життя, 1938, 104); Налітала на споживу галич, вороняччя їжі припасло (Забіла, У.. світ, 1960, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 741.