ВОРОТІ́Й, я, ірон., рідко. Те саме, що верхово́д 1. На он ту неділю, або й серед тижня — сход. З району покличемо, щоб наші воротії не зірвали (Головко, II, 1957, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 741.