ВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ворохо́бляться; недок., розм. 1. Те саме, що воруши́тися 1, 2. Він зиркає в куток на малеч, що заглиблено ворохобилась між якихось клаптиків, ляльок, побитого посуду, поламаних іграшок (Досв., Вибр., 1959, 237).
2. Те саме, що бунтува́тися; обурюватися. Хлопець спідлоба поглянув на неї, натяг собі кашкета й підвівся. — Ну, ти… не дуже ворохобся… — кинув їй на прощання й зник (Сміл., Зустрічі, 1936, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 742.