ВОРО́ЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що поверта́ти 1. —Навіщо ж йому вітер здався? — спитав, усміхнувшись, старий. — Аякже! — здивувалась вона: — молоти ж треба, не руками ж млин ворочати? (Мирний, І, 1954, 225); Я безпорадно ворочаю, наче важкими гирями, величезними солдатськими чобітьми і не можу зробити й кроку (Кол., На фронті.., 1959, 5).
ВОРО́ЧАТИ, аю, аєш, недок., діал. Повертатися назад. [Xимка:] Коли так, тая й піду від вас. [Іван:] Ні, ні… не ходи. Ворочай назад (Мирний, V, 1955, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 742.