ВОСЬМУ́ХА, и, ж., розм., заст. Те саме, що восьму́шка 1. Він, сьому випивши восьмуху, Наслідки з кварти виливав (Котл., І, 1952, 69); Дехто й до шинку навідався, восьмуху задавив на радощах (Мирний, IV, 1955, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 745.