ВОЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воюва́ти. Воно [панство] зібралося тут немов на мазура з пишними красунями панями та панянками, а не на воювання суворе (Стар., Облога.., 1961, 24); Той дякував за надіслані йому трофейні вила і бажав Сидорчукові щасливого воювання (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 746.