ВОЯЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст., ірон. Подорожувати. Тепер вояжують, обидві [товаришки] вдоволені, по світу (Коб., III, 1956, 380); Молодший син Софії, Вольдемар, і зараз вояжував десь у Сполучених Штатах (Гончар, Таврія.., 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 747.