ВПЕРЕ́МІЖ (УПЕРЕ́МІЖ), присл.. Чергуючись одне з одним; навперемінно. Він пошепки лепетав уривки давно забутих дитячих молитов, впереміж з власними недосконалими віршами (Довж., І, 1958, 498).
◊ Впере́між говори́ти — говорити суперечливо, плутано. Уже пішли впереміж говорити (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 749.