ВПЕРЕ́МІШ (УПЕРЕ́МІШ), присл. Перемішуючись із чимсь; мішма. Клуб’я чорного диму впереміш з іскрами, вирвавшись із паровоза, вогнисто бушувало в повітрі (Гончар, Таврія.., 1957, 455); Вони [кишені] були тим зручні, що Сашко міг завжди тримати в них.. цілу жменю старих ухналів.. упереміш з печеною картоплею (Юхвід, Оля, 1959, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 749.