ВПЛАЧ (УПЛА́Ч), присл. Плачучи, проливаючи сльози. — Мамо, чого вона дражниться? — вплач жалілась Оксанка (Тич., І, 1957, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 751.