ВПОДО́ВЖ (УПОДО́ВЖ). 1. присл. По довжині чого-небудь; уздовж; протилежне впоперек. Босий [Левко], бородою заріс, півголови уподовж виголено (Кв.-Осн., II, 1956, 273); Не було в йому [саду] розчищених доріжок, тільки вподовж до самої річки проміж високих лип і ясенів і густого чагарника протоптана була стежка (Стор., І, 1957, 228); Обходив він усі поля вподовж і впоперек, переміряв ступенями усі ниви, від межі до межі — все прикидав, де його нива, але не знайшов (Україна.., І, 1960, 8).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при означенні напряму за довжиною чого-небудь. Скрізь вподовж ешелону з розчинених навстіж дверей.. уже були спущені дошки-трапи (Гончар, Таврія.., 1957, 493); Дивізії, розташовані вподовж нейтральної зони, наступали за заздалегідь розробленим планом (Скл., Легенд. начдив, 1957 52)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 753.