ВПІ́ВНІЧ, присл., розм., рідко. Те саме, що опі́вночі. Не кличе барабан впівніч на розбиття (Бор.,Тв., 1957, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 751.