ВРАЖА́ТИСЯ 1 (УРАЖА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВРА́ЗИТИСЯ (УРА́ЗИТИСЯ), вра́жуся, вра́зишся, док. 1. Бути чимось приємно або неприємно враженим; дивуватися. Він повільно розплющив очі і радісно вразився (Гончар, І, 1954, 288).
2. Зазнавати душевного болю, жалю. Заспокой своє серце, щоб не вражалось воно, не журилось думками такими (Л. Укр., IV, 1954, 278); // Бути незадоволеним учинками, діями кого-вебудь; ображатися. [Хуса:] Я сам казав: навіщо се? Та мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Л. Укр., III, 1952,181).
ВРАЖА́ТИСЯ2 див. уража́тися 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 757.