ВРО́СТОК, тка, ч., спец. Те, що вростає в що-небудь, укорінюється в чомусь. У кварц проростають великі кристали ортоклазу, причому, коли вростки ці правильно орієнтовані, то граніт має назву письмового каменю (Курс заг. геол., 1947, 62)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 761.