ВРУНА́СТИЙ (УРУНА́СТИЙ), а, е. Те саме, що вруни́стий. Дівчата тут же вмивалися, чепурилися, розчісували свої врунасті коси (Гончар, Таврія.., 1957, 104); Ось невеличкий гайок, немов збита докупи черідка врунастих овечок (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 761.