ВРУНИ́СТИЙ (УРУНИ́СТИЙ), а, е. 1. Схожий на вруна. Духмяним варивом пролився липень Із врунистих зелених верховіть (Забашта, Нові береги, 1950, 25); Берегами стеляться димові завіси, пишно-врунисті, сліпучо-білі на сонці (Гончар, I, 1954, 328).
2. Багатий на вруна (в 2 знач.). Врунисті вівці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 761.