ВСЕНАРО́ДНИЙ (УСЕНАРО́ДНИЙ), а, е. Який охоплює весь народ; загальнонародний. Ви [М. Лисенко] строїли струни серця нашого на високий лад, — і тепер — чуєте всенародний акорд, що звучить на Вкраїні?! (Коцюб., III, 1956, 252); Панас Карпович Саксаганський мав щастя здобути собі всенародне вигнання (Рильський, III, 1956, 346); // Який виявляє, виражає весь народ. Комуністичній партії, її правильній політиці всенародна сердечна подяка за всі величезні успіхи наші (Тич., III, 1957, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 764.