ВСЕСИ́ЛЛЯ (УСЕСИ́ЛЛЯ), я, с., книжн. 1. Нічим не обмежена влада, величезний вплив на що-небудь; усемогутність. Влада [польського] короля [у другій половині XVIII ст.] була номінальною. Панувало всесилля магнатів, які мали власні війська, видавали свої закони і постанови, чинили суд і розправу над населенням (Іст. УРСР, І, 1953, 359); Всесилля монополій у капіталістичних країнах.
2. Здатність переборювати всі труднощі, перешкоди. Він зберіг у найглибших закутках серця віру в батька, в його всесилля і нездоланність (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 765.