ВСИЛЯ́ТИ (УСИЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і ВСИ́ЛЮВАТИ (УСИ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВСИ́ЛИ́ТИ (УСИ́ЛИ́ТИ), вси́лю́, вси́ли́ш, док., перех., у що. Протягувати нитку у вушко голки або дратву в дірку, проколену шилом. — А тато.. у сто п’ять літ людям чоботи латали, без окулярів дратву всиляючи за шилом (Вол., Дні.., 1958, 66); * Образно. На межі дівчинка — дзвенить голосок, а на голці в руках блищить сонце. Бо то так: піймає дівчинка промінь, всилить у вушко й уставки собі вишиває (Головко, І, 1957, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 766.