ВСТЯЖ (УСТЯ́Ж), присл. Те саме, що впро́стяж; цугом. [Клим:] Я запряжу найкращих панських коней встяж, що прудше вітру понесуть, візьму Домцю й вас [дівчата], як хочете, та як махну, то поки тут проснуться — ми будемо за десять миль (К.-Карий, II, 1960, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 770.