ВТИХА́ТИ, ВТИ́ХЛИЙ, ВТИ́ХНУТИ, ВТИХОМИ́РЕНИЙ, ВТИХОМИ́РЕННЯ, ВТИХОМИ́РИТИ, ВТИХОМИ́РИТИСЯ, ВТИХОМИ́РЮВАТИ, ВТИХОМИ́РЮВАТИСЯ, ВТИХОМИ́РЮВАЧ, ВТИША́ТИ, ВТИША́ТИСЯ, ВТИ́ШИТИ, ВТИ́ШИТИСЯ, ВТИ́ШУВАТИ, ВТИ́ШУВАТИСЯ див. утиха́ти, ути́хлий і т. д.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 774.