ВТРУЧА́ННЯ (УТРУЧА́ННЯ), я, с., у що, до чого і без додатка. Дія за знач. втруча́тися 2. Хай розійдуться, коли судилось, та без мого втручання до їх (Барв., Опов.., 1902, 539); Комуністична партійність закликає літературу до активного втручання в життя (Талант.., 1958, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 777.