ВУДІ́Й, я, ч., розм. Те саме, що вудкар. [Влас:] І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (Кроп., II, 1958, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 782.