ВУЗЬКУВА́ТИЙ, а, е. Недосить широкий; трохи вузький. В Зосі затремтіли вогкі, блискучі уста і тоненькі рухливі складки під вузькуватими очима (Стельмах, Хліб.., 1959, 553); На вузькуватих вулицях [Тріполі] — велика кількість автомобілів, екзотичне багатолюддя (Літ. Укр., 30.IV 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 785.