ВУЛКАНІЗА́ТОР, а, ч., техн. 1. Робітник, який займається вулканізацією. Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, і вулканізаторів.., Мирон почав припасовувати домкрата (Збан., Переджнив’я, 1960, 80).
2. Речовина, яка в поєднанні з каучуком дає гуму. Новий вулканізатор дозволить продовжити їх життя вдвоє, заощадить мільйони автопокришок протягом року (Веч. Київ, 14.VIІІ 1961, 1).
3. Казан, у якому вулканізують дрібні каучукові вироби.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 786.