ВУРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркота́ти і звуки, утворювані цією дією. З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 788.