ВУСА́ТИЙ, а, е. Який має вуса. На одних дверях був намальований вусатий і чубатий запорожець (Н.-Лев., І, 1956, 349); Всі, усі тепер у полі. Бо роботи є доволі, Навіть Мурчик — кіт вусатий — Десь повіявся із хати (Стельмах, Колосок.., 1959, 20); З обох боків, як стіни, стояло жито й шелестіло вусатим колоссям (Коцюб., І, 1955, 17); Відповідно до міжнародної китобійної конвенції щороку встановлюються строки полювання на вусатих китів (Наука.., 7, 1958, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 788.