ВХІ́ДЧИНИ (УХІ́ДЧИНИ), чин, мн. Те саме, що вхо́дини. Чайченкова мати купила хату у Любчиках.., то ми усі на вхідчинах тих були (Вовчок, І, 1955, 194); На вхідчини до клубу То марш вітальний був (Рильський, II, 1946,181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 791.