ВІВТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до ві́вта́р 2. Під стінкою стояв вузенький столик, на зразок вівтарного престолу (Довж., І, 1958, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 550.