ВІДВА́ЖНО. Присл. до відва́жний. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… (Л. Укр., І, 1951, 127); Петя відважно захищав переправу (Донч., V, 1957, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 560.