ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДВАЛИ́ТИСЯ, а́литься, док. 1. Відокремлюючись від чого-небудь, падати; відпадати. Вода підливала ту цеглу, одривала її; потроху земля одвалювалась (Н.-Лев., І, 1956, 632); З сухих стебел.. листочки легко відвалюються (Лікар. рослини.., 1958, 152); Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 39); — П’явка нассеться та й відвалиться, а він [пан], як всмоктався, так і не відірвеш (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48).
2. перен., розм. Відходити, віддалятися. Марічка з своїми перечікує, аж та "процесія" відвалиться трохи, аби не тяглись за ними у хвості на посміховище людське (Вільде, Сестри.., 1958, 334).
3. тільки недок. Пас. до відва́лювати 1.
◊ Но́ги відва́люються (відва́ляться) див. нога́; Ру́ки відва́люються (відва́ляться) див. рука́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 561.